1.
Не чекайте, що ваша дитина буде такою, як ви, чи такою, як ви
бажаєте. Допоможіть їй стати не вами, а собою.
2.
Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї зробили.
Ви дали їй життя, як вона може віддячити вам?
3.
Не давайте вихід своїм образам на дитину, щоб у старості «не
їсти гіркий хліб». Бо що посієш, те й пожнеш.
4.
Не ставтеся до її проблем зверхньо. Життя дано кожному по
можливостях, і, будьте впевнені, дитині воно не легше, ніж вам, а можливо, і
гірше, оскільки в неї немає досвіду.
5.
Не принижуйте дитину.
6.
Не забувайте, що найважливіші зустрічі людини – це її
зустрічі з дітьми. Звертайте більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати,
кого ми зустрічаємо в дитині.
7.
Не терзайте себе, якщо не можете зробити щось для своєї дитини.
Картайте, якщо можете – але не робите. Пам’ятайте: для дитини зроблено
недостатньо, якщо не зроблено всього.
8.
Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій того, що не хотіли б, щоб робили вашій
дитині.
9.
Дитина – це не тиран, який заволодіває всім вашим життям, не
тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало вам на
зберігання й розвиток у ньому творчого вогню.
Це любов матері й батька, у яких ростиме «душа,
дана на зберігання».
10.
Любіть свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою,
дорослою. Спілкуючись із нею – радійте, бо дитина – це свято, яке поки що з
вами.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар